Всі ми знаємо, яку велику роль в нашому житті займає заняття спортом. Знаємо, що без руху – немає життя, що та людина, яка виконує хоча б невеликі фізичні вправи, завжди буде у відмінній формі, а саме основне – здоровою. Це все також знають учні нашої школи та їхні батьки.

Саме тому, ми заснували нову традицію: щонеділі збиратися на стадіоні всією шкільною родиною, проводити рухливі ігри з дітками, різноманітні змагання, а також серед наших юних футболістів – змагання з футболу. Як це подобається учням! Який величезний заряд емоцій вони отримують! Адже діти зібрались зі своїми батьками, друзями, учителями для того щоб в русі корисно провести недільний день, набратись енергії на наступний робочий тиждень!

Ось одного такого недільного дня до нас на стадіон вирішив приєднатися великий футболіст, зірка футболу 80-х років - Володимир Федорович Мунтян.  Незважаючи на вітряну погоду було присутньо чимало учнів нашої школи, всі з нетерпінням чикали цієї зустрічі. І ось, нарешті, це відбулось…

Володимир Федорович насамперед привітався з усіма присутніми, побажав здоров’я, розповів трішки про свій життєвий шлях. Школярі з зацікавленням слухали історію відомого футболіста, адже кожен із них в чомусь прагне бути схожим на цю відому людину.

Далі зустріч продовжувалась врученням подарунків маленьким футболістам. Володимир Мунтян прийшов не з пусти руками, а з журналами про спорт, футбольною формою та м’ячами. Дитячій радості не було меж! Вони зустрілись з чемпіоном та ще й мали честь отримати від нього подарунки.

З великим захопленням учні нашої школи фотографувались з Володимиром Федоровичем.  Адже ці фото залишаться з ними назавжди і будуть нагадувати про дитячі мрії, які, можливо, й збудуться.

Не втримався В.Мунтян від спокуси провести невеличкий тренінг гри в футбол для новачків. Тож, поділившись на дві команди, на чолі з чемпіоном юні футболісти розпочали гру.  Після тренувального матчу діти виявили ще бажання пофотографуватись. Звісно, відмови вони не почули.

Давши ще декілька порад, Володимир Федорович Мунтян змушений був їхати. Ніхто з присутніх не хотів його відпускати. Коли ж ще можна буде потренуватись з таким відомим футболістом?! Та, на жаль, усе хороше колись закінчується. Попрощавшись, у наших серцях загорівся вогник надії, що ми зустрінемось хоч ще раз…Хоч ще раз відчуємо на собі силу того вічного й сильного спортивного духу…

 Автор Хомова Інна Миколаївна