Сонячні промінці зігрівають землю… Весело співають пташечки… Легесенько гойдаються перші весняні квіточки… Все радіє теплу і сонцю… Все посміхається… Настала весна! А разом із нею в серце приходить радість. Радість від того, що просто живеш…

Під горбочком, рікою,

Хатка вкрита лободою.

У пучечка із-під стріхи

Виглядають сльози, сміхи.

Небагата і невбога,

Зіллям встелена підлога.

Стіни вбрані в рушнички,

На стрічках висять смішки…

Три бабусі в тій хатинці

Цілий день печуть гостинці.

Незвичайні бабці ці –

Варять жарти в казанці.

Ось так  наша школа і поринула в першоквітневу казку. А все розпочалося з чарівної страви бабусь, жартівливий дух якої долетів і до учнів Процівської школи…

Та не довго раділи клоуни-веселуни! З’явилася принцеса Несміяна та видала такий указ:

 «Наказую відмінити 1 квітня! Вважаю цей день недійсним! Наказую: всім зарубати собі на носі, що після 31 березня буде 32, 33 та 34 до тих пір, поки мене, Велику Несміяну, не розсмішать та не розвеселять!»

Так і розпочався у Процівськім королівстві фестиваль Гумору. Першими до принцеси завітали співаки-артисти. Та жоден не міг її розвеселити, навіть принц з Країни Гарного Настрою не зміг змусити Несміяну посміхнутись! Хоч так гарно співав для неї пісню «Заберу я Вас туди».

Далі вередливій принцесі захотілось подивитись на таночки. Як не старалися учні 4-го, 3-го та 1-го королівств все одно їм не вдалося її розвеселить! Ні маленькі лебеді (хлопчики 4-го класу), ні східні красуні (хлопчики 1-го класу), ні українські козаки з козачками (учні 3-го класу) не змогли викликати на її лиці посмішки.

Намагалися розсмішити Несміяну й смішинками-веселинками. Як не старалось 2-ге королівство, проте нічого  в них не вийшло. Не вийшло й в решти інших королівств.

Майже вдалося розвеселити принцесу веселими казками на новий лад. Усмішка вже було торкнулась її губ коли виступало 3-тє королівство зі своєю казкою «Ріпка». Хоч і всі присутні в залі батьки та учні заливалися веселим сміхом, та Несміяна залишалась незворушною.

Піддані принцеси вже й не знали що робити! Проте в блазня виникла думка:

«Лишився, принцесо, останній гість.

Це лікар Виганяйзлість.

Лікує сльози він уколами,

І ще прогулками з приколами.»

І лише коли на сцені з’явився маленький лікар з величезним  шприцом, Несміяна не втрималась та засміялась!

Ура! Настало диво!

Принцесу розсмішили!

А значить, 1 квітня

Іще не відмінили!

По закінченню фестивалю, Несміяна нагородила кожне королівство дипломами: «Смішинка-веселика» - учні 2-го класу, «Голос Проціва» - учні 4-го класу, «Танцюють всі» - учні 1-го класу і «В гостях у казки» - учні 3-го класу.

Це добре, коли сонце посміхається,

Це добре, коли квіти розпускаються!

Це добре, коли діти лагідно сміються,

І добрі справи легко всім вдаються!